Arquivo da categoria: -5- Реґґелі

– 5 – Реґґелі

Після трьох років праці в Коді Кфт Агнеса поступово піднялася від учениці до молодшого менеджера, старшого менеджера, аж поки стала директрисою відділу людських ресурсів, і в цьому не було нічого дивного, бо так складалося її життя. 

Вона пережила два роки страждань і драматичних відкриттів, хоч дванадцять годин повсякденної праці вона могла назвати найщасливішим часом кожного дня.

Незабаром по тому, як вона закінчила університет, її мати захворіла, і їй напророкували кілька місяців життя, які перетворилися на тижні. Либонь, слово оптимізм[1] ми запозичили в лікарів.

Після того як Агнеса офіційно вступила в доросле життя, її матері здалося, що вона виконала свою останню місію, тобто народила нову людину, й вона вирішила, що їй уже дозволено покинути світ, бо вона за ним не тужила.

Тепер Агнеса мала звичай починати й закінчувати свої дні в товаристві батька, за маленьким столиком у їдальні, намагаючись звикнути до мовчанки, яка ставала для неї дедалі нестерпнішою. Але того ранку в суботу, коли вона подавала на стіл спеціальний[2] сніданок, який у цьому домі готували вже 20 років, щось примусило час зламатися.

Батько швидко підняв погляд від спортивних відомостей, де розповідалося, що успіхи угорських команд на міжнародній арені є дуже скромними і сказав, що їй краще пошукати для себе нове помешкання,

Бо на початку наступного тижня до їхньої квартири мала переселитися давня подруга їхньої родини, яка навіть до того, як Агнеса закінчила готувати свої омлети, була проголошена пані Шемент або, якщо хочете, hölgy Шемент.

Агнесі заманулося схопити ніж[3], який лежав на одній із лавок на кухні, зі швидкістю, гідною найкращих таємних агентів, яких вона памʼятала з часів давнього Східного блоку та урвати в такий спосіб їхню розмову.

Батько не встиг би й помітити, що сталося; лезо ножа ковзнуло б по сонній артерії й зупинилося тільки тоді, коли встромилося б у неї. 

Агнеса пригадала, які цікаві речі розповідали, коли вона відвідувала курси першої медичної допомоги, обов’язкові в усіх навчальних закладах того часу.

Коли розривається аорта, залишаються можливими лише три удари серця. Якщо розривається сонна артерія, агонія триває дві хвилини. Якщо ушкоджена артерія у стегні, людина може жити протягом пʼятьох хвилин. 

Різниця полягає в тому, що розрив сонної або стегенної артерії можна взяти під контроль унаслідок негайного й ефективного втручання лікаря на відміну від аорти, яка, будучи ушкодженою, не піддається жодному лікуванню.

…Кавник засвистів, засвідчивши, що вода закипіла; Агнеса запитала батька, який чай він питиме, а тоді сказала, що в понеділок винайме нове помешкання й до кінця тижня покине дім. 

По суті, батько зробив їй послугу з майже двадцятирічним запізненням.

Після того ранку вона почала вільно дихати й згадуючи про ніж, який міг перетнути сонну артерію, дійшла висновку, що сама думка його схопити ніби визволила її для того, аби жити так, як їй завжди хотілося, підкоряючись своєму серцю, а не лише голові. 

Її життя вже не могло чекати другої нагоди й було готове на великий ризик, як то буває під час битви з биком.

Агнеса була в цілковитому захваті, адже тепер вона зможе сама ухвалювати рішення стосовно свого життя, будувати власні амбіції. 

Вона зрозуміла, що її розум наділений суперможливостями, і вона спроможна уявляти собі речі, які могли навіяти страх кожному, хто почув би, як вона їх прошепотіла. 

Увійшовши до своєї кімнати, поставила на ліжко кілька картонних ящиків, щоб почати готуватися до відʼїзду. Оглянулася навколо на записники та шкільні підручники, які зберігала в естетично досконалій формі на полицях, які оточували весь периметр її кімнати й кілька хвилин мовчала. 

Після цих кількох хвилин єдиною деталлю, яка привернула її увагу, був останній одержаний нею диплом. Він був підсумком і винагородою за 25 років її життя. 

Вона зняла зі стіни диплом в рамі, поклала до валізи і вийшла з дому, не сказавши жодного слова.

Подивившись від дверей на вулицю на веранду другого поверху, вона заприсяглася, що колишня Агнеса померла, була похована неподалік від могили матері й уже ніколи не повернеться назад.

 

[1] Оптимізм ― це такий настрій, коли ми бачимо речі з їхнього позитивного боку й завжди сподіваємося на щасливий кінець, навіть за дуже тяжких ситуацій. Він протиставлений песимізму. Протиставлення між оптимізмом і песимізмом також повʼязують із проблемою келиха: якщо він наповнений до половини, то вважається, що оптиміст скаже: цей келих «наполовину повний», а песиміст заявить, що він «наполовину порожній».
[2] Вілласреґґелі ― Буквально «сніданок із виделкою», який подають на свята або в спеціальних випадках. Часто в такі дні запрошують гостей. Можуть подаватися яйця з прянощами, холодний стейк, холодний салат, омлет із червоною рибою, млинці, körösött, кавʼяр, паштет із гусячої печінки, фруктові салати, компот, фруктові йогурти, фруктові соки, шампанське, кондитерські вироби, тістечка, домашнє печиво.
[3] Кулінарні ножі призначені для розрізання, розділення на окремі шматки мʼяса, курятини, що кухарі часто роблять у залах найкращих ресторанів у присутності клієнтів. Інструментами найкращої якості є ножі з руківʼям із синтетичного матеріалу й лезом із нержавійки, сплавленої з хромом-молібденом.