Arquivo da categoria: 8 – Сила земного тяжіння

8 – Сила земного тяжіння

У середині девʼяностих років, крім того, що він став одним із постійних завсідників нічних шинків де збиралися такі ж, як і він, втрачені душі, він і далі грав на гітарі й удосконалювався в цій грі.

Жозе мав надзвичайно талановитого вчителя музики, якого звали Сильвано, певно одного з найкращих, які жили в їхній країні, а можливо, й у світі. Безперечно, його учневі здавалося саме так.

Сильвано втратив матір ще зовсім юним і використав страждання, яке в ньому накопичилося, як форму спокутувати жертву, що її він вимагав від своїх рук.

Коли він досяг найвищого визнання свого мистецтва, то, либонь, йому залишилося трохи зачекати поки він перетвориться на легенду класичної гітари в планетарному масштабі. Проте замість удосконалюватися далі він зледачів і зупинився у своєму розвитку.

Жозе добре памʼятав той день, коли зрозумів, що його вчитель не хоче далі вдосконалювати своє вміння; за іронією долі, це сталося саме тоді, коли він вирішив припинити своє навчання у Сильвано.

Він щодалі більше ненавидів день. Світло, гамір на вулицях, експресивна енергія в деяких випадках або істерія в інших, були для нього нестерпними. Натомість ніч приносила справжню розраду.

Втіха сидіти й писати все, що спадає на думку, на паперових скатертинах, що накривали столи в шинках і тавернах, які він відвідував, слухати власну музику й дозволяти собі залишатися там, де він був, – були для нього хвилинами золотого щастя!

Часу для університету залишалося все менше. Насправді йому ніколи його не вистачало й не варт було дивуватися, що роки почали проминати його матрикул, що залишався незмінним від першого курсу.

Для Жозе усе завжди залишалося добрим, принаймні на перший погляд. Будь-який несхвальний коментар або докір він завжди сприймав з усмішкою й відповіддю зразка “Не турбуйся, будь щасливим[1].”

Мати Жозе та кілька його друзів були стурбовані його очевидною неспроможністю жити в зонах, таких близьких до лінії, яка розділяє людей розумних і людей божевільних. Але розмовляти з ним про це було надзвичайно важко. 

Стосовно того світу, який його оточував, він змінився мало, за винятком того, що навчився грати нову музику, а внаслідок цього в нього зʼявилися нові коханки, випадкові дівчата, кожну з яких він здобував після того, як виконував нову мелодію.

Досить було подивитися на фотографії, які змінювалися під склом на його робочому столі щоб зрозуміти, як змінився його репертуар. 

Коли він дивився на людей, що його оточували, він дивувався, чому вони анітрохи не цікавляться тим, щоб довідатися більше про життя і що воно підготувало для кожного з них?

Щоб не чути нарікань на себе, він майже хотів закінчити якийсь серйозний університетський курс, улаштуватися на серйозну службу й, навіть, одержувати платню в кінці кожного місяця! 

Але на саму думку про те, щоб зробити так, йому бракувало повітря, й він мусив підхоплюватися на ноги й ступати кілька кроків по кімнаті, щоб отямитися від кошмару. 

Люди, чиє життя відбувалося довкола нього, здавалися йому враженими якоюсь ментальною хворобою, це була юрба, яка ходила з блоками цементу, привʼязаними до ніг, не звертаючи уваги на те, що вони мають на руках крила, які дозволяють їм літати. 

Він памʼятав, як у ліцеї вчителька розповідала про силу тяжіння[2] яка втримує на землі людей і всі речі, але все це здавалося йому грандіозною змовою, мета якої – запобігти тому, щоб ми порушували порядок.

Під час нескінченних розмов у своєму улюбленому барі Есбосо в Алфамі[3], він зустрівся зі своїми колишніми колегами по університету. Вони почали влаштовувати там свої перші виставки живопису та скульптури, й те місце стало улюбленим для нових талантів.

Перед столом, за яким він сидів, розмістили картину великих розмірів, що затуляла всю стіну.

Під звуки East-West[4] Жозе намагався зрозуміти композицію тієї картини, яку бачив перед собою, але хоч як силкувався – не міг відчути того глибокого розуміння що ніби вислизало від нього.
Конструкція кожного його образу постійно руйнувалася образом наступним. Він був у захваті від цієї картини!

Вийшов на балкон запитати, чи картина продається і скільки вона коштує. Він не мав жодних можливостей купити її, але був зачарований нею.

[1] Не турбуйся, будь щасливим ― це пісня музиканта Боббі Макферріна. Вона вийшла в обіг 1988 року і стала першою піснею a capella, яка посіла перше місце в чарті Білборд Хот 100 і залишалася на ньому протягом двох тижнів. Назва пісні запозичена з цитати Мехер Баба (індійський містик і духовний учитель). В оригінальному музичному відео головні ролі зіграли Робін Вільямс і Біл Ірвін. Запис пісні зроблено в такий спосіб, що вокал Макферріна цілком накладається на «інструментальну частину» ― звуки створені ним самим. У результаті виникає ефект інструментального супроводу, хоч насправді Макферрін не використовував жодного музичного інструменту.

[2] Сила тяжіння є однією з чотирьох фундаментальних сил Природи, коли обʼєкти, наділені масою, притягуються одні до одних. Класично її описує закон Ньютона про універсальну силу тяжіння. Її відкрив і математично описав англійський фізик Ісаак Ньютон, а згодом її досліджували й вивчали протягом багатьох років. 

З погляду практичного життя гравітаційне тяжіння Землі наділяє обʼєкти вагою і примушує їх падати вниз, коли їх підкидають у повітря. 

Гравітація ― це причина, яка дозволяє Землі та іншим небесним тілам існувати: без неї матерія не могла б створювати космічні тіла, й життя, як ми його розуміємо, ніколи не виникло б. Гравітація також відповідає за те, що Земля та інші планети утримуються на своїх орбітах навколо Сонця, а Місяць на орбіті навколо Землі, а також за утворення морів та інші природні феномени.
[3] Альфама ― найдавніший район Лісабона. Розташований на схилі між Лісабонським замком і річкою Тежу. Його назву утворено від арабського Al-hamma, що означає фонтани або лазні.
[4] East-West ― це другий альбом Batterfield Blues Band, опублікований 1960 року в Electra Records. Мелодія, про яку йдеться, була натхнена нічною подорожжю першого автора пісень East-West Майка Блумфілда, яку він відбув 1965 року під час якої, як потім розповів покійний гітарист, він пережив одкровення щодо творів індійської музики.